Життя пролетіло, мов казка:
Вирушував сам, як іти,
В руках твоїх була указка,
Показував греблі, мости.
Проблеми не рідко сягали
До світлих, щасливих годин,
І часом з жінками лягали,
А часом бував і один.
Прості в цього всесвіту цикли,
Та хтось до безглуздя сяга,
Накрутить собі мотоцикли:
Хворобу, образу, тягар.
Як має - так буде, і оклик
Простий і усічений знак,
Життя - не вбезпечений чохлик,
Де якість, там буде і брак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377628
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Андрій Конопко