Ти - Вістря Роду.
Твій меч - заточені слова,
Не рАнять, а падУть, як в воду
у плеса душ і у серця.
І водоспадами вогню
розшириш невагомий Простір,
Одною кулею "ЛЮБЛЮ"
без бою виграєш війну
і заспокоїш словом "Досить".
В насіння сіре споришу
Вкладеш усі секрети світу.
Й плащем з "тебе ніколи не лишУ"
укриєш зИму розігріту.
Ти - Вістря Роду!
Клич Весну!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377442
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2012
автор: LaLoba