Розчулена осінь стоїть у вікні –
Соромиться очі підняти.
Щось хоче сказати тривожно мені,
Нові одягаючи шати.
Читаю у небі панянки вітрів
Блакитних очей здивування.
Збентежив каштан, що у жовтні зацвів,
Мов справжній дарунок кохання.
Повідаю те, що знаю сама –
Дізнатися в снах довелося.
Нічого в тім квіті чудного нема,
Бо жовтень закоханий в осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377019
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: Ольга Крамаренко