День новий загорався на Сході, та знов не для нього.
Все життя – шкереберть. Вже й надія згаса… А відтак
Непомітною тінню між вілл передмістя «крутого»
Йшов, шукаючи «щастя», з сумою на плечах жебрак.
Несподівано якось одні відчинились ворота –
В ореолі парфумів і в шику заморських одеж
Чоловік простягнув повний кошик …лахміття й болота:
- Забирай, це – тобі! Може щось там собі підбереш.
Не знітився жебрак, все забрав до своєї хатини,
Вимив кошик начисто, полагодив, квітів нарвав
Й повернув, попри подив не надто м’якої людини…
А господар закляк, та старого таки запитав:
- Тож, навіщо приніс мені квіти й оновлений кошик,
Адже знаєш чудово – не дам я за це ні гроша?
- Не за грішми я тут, лиш скажу, чоловіче хороший, -
Кожен те віддає, чим наповнена власна душа.
02.10.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376923
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: Salvador