-вінки на воду запускають
високі темні діви
немає досі прірви
покриті чистим рівнем
плюскоче водою
джерельною ноче
тріпоче
туманом лоскоче
із нави Дажбогом
відкрити браму хоче
зникають жінки у крузі
день новий на порозі
промені дають пісок
щоб тратити на час
безмежно Вірно
і будувати з попелу
минулих літ
на них нові будівлі
нові води
-веди РОди
нові і вічні
пісні і звуки предковічні
від предків ще одне знання
про якість нового зерна
нехай клубочиться пітьма
від завтра я вже не німа
Свароже світло аж від лона
Вода прозора і холодна
тебе по тричі обмива
твори дива
бери у руки жезл зелений
читай по небу знаки і знамена
вкладай у мене
скинь стремена
підстав рамена
вібруй у суть
і станеш ти великий , як ніколи
і люди колом
і Сонце колом
не свої шкіри, не свої ролі
розчиняться і рік поспіль
енергії із відусіль
стікатимуть лавинами до тебе
а твоє небо
поміняє світ
за кілька літ
давай в політ
нехай згорить
позаду все,
що заважа літати
кристал в Карпатах
захований лежить
наступна мить
побачиш і відчуєш
знов із землею завібруєш
побачиш,
долонею прикриєш і
відтак
ти ним задієшся в словах
тримай в руках
те серце спаяне із тіл
ліс прорідів
дуб прадідів
і спокій
-обіймаю
усвіт єдиний забираю
обираю
тебе
мою жінку
тримаю
рукою покриваю
бережу
зберігаю
мить кожну
твого вірування
відання
віщування
кохання
в очах блукання
пошук спонукання
до повного злиття
зливання
у океан єдиний аз
люблю тебе...
Вогнедар Гордієнко і Русана Остапович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376918
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: LaLoba