Упав листок. Останній.
А з весни такий жаданий..
Тепер набрид.
Їх вічне опадання,
Як ніби доля безталанна,
Не б’є - гнітить.
Шепоче дощик за вікном,
Зове у даль чи присипає?
Марить!
Зазначений синдром -
Межа, що вабить краєм.
В хмари!
Морозний ранок.
Під промінням тане іній.
Млосно.
А день сирий, не вбраний
Наміряв шати зимні.
Ще ж осінь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376867
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2012
автор: Любов Чернуха