Задутий день…
Маленька алогічність:
Хоч поночі, а дихає свіча
Хан мороку зняв плащ –
І темна вічність
Із вогниками бавиться
В квача…
Нахмуряться в кутку
Старі химери,
Узувшись у забутий
Черевик,
Та відсвіти підморгують
З портьєри,
Дратує тінь
Кармінний жартівник
А від підлоги
Майже аж до стелі
В старім свічаді
Міняться огні:
маленький вогник
У пустій оселі
Втішає тіні
Темні і сумні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376655
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Стяг