* * *
Кажуть: ми – не ангели,
в ідеальних вади є.
Яблуко від яблуні
далеко не падає.
Любомудри радили
домагатись істини.
Правдами й неправдами?
Чесних совість їстиме.
Не чекаю помочі.
І лікуюсь вадами.
Вже найближчих родичів
вороженьки звабили.
Підманитись пряником
багатьом судилося.
...Розгойдалось яблуко.
Впало й покотилося.
На стежині істини
перехожий стрінеться.
Смаковито їстиме?
Віриться – не віриться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376524
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА