В моїх словах загорнуте життя,
В яке веде протоптана дорога,
Дорога ця веде до алтаря,
Де можна завжди помолитись Богу!
Біжать слова, а я завжди мовчу,
Збрую Пегасу знов не ту вдягаю,
Просто живу, живу і не кричу,
Лиш правди від життя собі чекаю.
Так хочу, щоб цвіли мої сади,
Вишневі пелюстки летіли перші,
Щоб мої внуки, виросли людьми,
А правнуки нехай життя завершать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376516
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Віталій Назарук