Палає багаття, іскриться доріжка,
Іду обережно в минувшину днів.
Шукаю тут квітку. Знайду на обміжку
Припалене листя погасших вогнів.
Ой місяцю ясний, тобі світла шкода?
Із заздрості, мабуть ,ти сонце закрив,
Та й сам заховався, для тебе вигода ,
Бо світло даєш до наступних вітрів.
А вітер, як завжди, не десь за горою,
Під листям зчорнілим тихенько сидів,
Не витримав світла, зірвався до бою,
Нагнав густі хмари багаття згасив.
А я все блукаю, чи місяць чи сонце.
Мене чомусь манить багаття віків,
Шукатиму квітку, знайду її конче!
Іскриста доріжка веде до батьків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376506
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: горлиця