Здається ми досягли успіху.
Ми вміємо створювати себе.
Водночас забуваючи прекрасне.
Вбиваючи минуле.
Справжнє майбутнє, втекло від нас.
А ми, все далі збільшуємо оберти.
А ми, навіть не задумаємося,
Що ми мали, а буде пізно!
Так завжди з нами, бо розумні.
Схаменемося лиш в кінці.
Чому ми так закохуємося в себе?
Чому втрачаємо здоровий глузд?
Відповідь проста, бо розумні.
Багато чого взяли в свої руки,
А щось, колись, там, відпустили.
Хто керує нам? Ми самі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376310
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: klovays