Я плекаю рідну мову
та читаю Кобзаря
і тому, не випадково,
посміхається зоря.
Бо слова, як ті цеглини,
що укладені в рядки,
є цінніші від перлини -
існуватимуть віки.
І тому, не випадково,
я благаю долю знов:
щоб звучало рідне слово
серед тисяч інших мов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376284
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: Дід Петро