Зануда осінь краплями дощу
По шибках підтікає запотілим.
На підвіконні полум’ям вогню
Горить герані цвіт осиротіло.
На дворі холодно, крізь каламутне скло
Ледь чутно шум елітного кварталу,
Десь нотний ряд б’ють клавіші давно,
Десь муха напівсонна задзижчала.
Радіє смуток на моїм столі
Твоїм листом, ще досі не розкритім,
І крають душу очі голубі,
Як ті волошки в недоспілім житі.
А я мовчу… Ну що скажу тобі,
Що зранив серце я своїм мовчанням?
Я не ходок, і світ мій – в цім вікні,
Душі нестерпні жалість і страждання.
Плазують мляво краплі дощові,
Герані цвіт спадає на долівку.
Думкам затісно стало в голові…
І все ж, чекаю, дивлячись у шибку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2012
автор: Г. Король