Про що замислюється дощ,
Коли капає часом на дах
Може про те, що сьогодні не прийдеш
А я залишусь, як самотній птах.
Та не покину я тебе нізащо
Хоч уникаєш зустрічі зі мною
Дивишся на мене з-під лоба ледащо
А я живу тобою, лиш тобою.
А дощ все ллє і плаче про кохання
Кажуть, до добра прикмета
Я все думаю про мої страждання
Ти — все життя моє, ти як нескорена планета.
Дощ, напевне, знав про тебе
І припустив, затуляючи хмарами сонце
Дивлюсь у хмарах на сонце сумне
Заплющу я очі, закрию віконце.
Я буду плакати дощем
Я хочу стати вітром в полі
Це лиш для того, щоб тихцем
Проводити і день, і ніч з тобою.
Крізь шепіт трав почую схожі рифми
Росу побачу вранці на туфлях
Не перестану я себе корити
За те, що маю дивний страх.
А дощ все ллє, вигадуючи ноти
Хотіла б бачити тебе над усе,
Полинути в любові солодкі турботи.
Дощ все знає, розуміє, пам’ятає мене
Чує мої розмови, допомагає в морози.
Часом говорить правду, беручи за живе
І завжди пробачає мої палкі сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375938
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: Марія Гвоздікова