Осінь крокує.
Без жалю,
Але з наснагою…
Скресають трави,
Сходять з лона земного в нікуди.
Стлівають фарби,
Сивіє волосся неба…
Під леза дощу лягають дерева, будинки…
Шиплять смолоскипи старих ліхтарів,
Б’ються химери в калюжах ,
Хворіють на віспу.
Їх вік передбаченокуций.
…Творить дива,
Заводить у тишу
Білий кухоль смачнючої кави…
Осінь чари свої неодмінно пряде.
Скатертину цвілу ховає у скриню зими.
Листопадовий привид
Сміється дірявим осиковим листом,
Мов ротом беззубим.
Стрілою дощу
Влучає у серце повзучому часу.
Рука його
Схибила.
Осінь-химера наступає!
Скімлять паркани, фрамуги, гілки
Надірваним хтивим фальцетом: - люби нас,
Люби!..
Простирадла нервуються мокрі.
Забуті капці необачливим сусідом,
плачуть на піддашках …
...сьорбаю каву.
що мені до того.
...Крокує осінь.
06.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375825
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: gala.vita