Сліпа сльота фігури ліпить з воску,
Виляскують небесні батоги,
А ти в думках, аж до судоми в мозку,
усе міняєш плинні береги
І мрієш десь про край обітованний.
У еміграції заблудлої душі
Блукають снів мінливі каравани
І розтають,як на вітрах дощі.
Під стукіт серця мірно-холеричний
В свічадах пам"яті луна повторень
Відкинувши і вічне й архаїчне
Марноту втечі відстань не спрозорить.
І так бездумно падають у Лету
Впольовані трофеї вітряками...
А ти безцінну сонячну монету
розмінюєш дрібними мідяками!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2012
автор: Оксана Юрченко