Вітер реве неначе сатана,
Ганяє листя із землі угору,
А я вмостивсь собі біля вікна,
Дивлюсь у даль, на почорніле поле.
А верби нахилившись до води,
Сплітають віти, мов дівчисько коси
І листя засипає всі сліди,
Які сльозою покривають роси.
Вітер реве неначе сатана,
Птахи шукають в небі порятунку…
Гілки гудуть, немов бринить струна,
Співають пісню вищого ґатунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375596
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2012
автор: Віталій Назарук