Дістань мені зі своїх сонячних кишень
медово м'ятний
пряничок малий.
Руденьке кошеня, з просоння,
тулить мордочку цікаву у комірчину,
де танцюють мишенята.
Плету оранжеві хвости лискучобоких цибулин в тугії коси.
Цвіркун ожив.
Десь у кутку надибав скрипку,
чи з собою брав,
і розпочав свій безкінечний день.
Розмова тиха точиться у нас з котом
під ту веселу романтичну пісню.
Щоб збадьорить лінивого Рудька
дарую, ще вологий чарівний, горішок,
дивується і вухом не веде, муркоче....
А лівим оком погляда на миску…
Намацую хитрючу пичку,
вогкий ніс, пузце кошлате
і м’якенькі особливі лапки…
Тепліють руки, ніжність огортає, поринаю в мрії.
Так чарує осінь.
03.11.12
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375279
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2012
автор: gala.vita