простріляні кулі

Коли  випадає  перший  сніг,
ти  не  зі  своєї  волі  плачеш,
ховаючи  розкроєні
зап’ястки  під  лід
тихо  щоб  ніхто  не  почув
й  не  побачив,
як  вода  зганяє
втомлену  кров
у  океан.

але  ти  не  одна  така
хоча  в  цьому  найкраща
те,
як  скрегочеш  зубами
і  намагаєшся  утриматись  від  самогубства
повинне  
відкластись  у  пам’яті
мертвим  вантажем
затонувши
попередньо  на  її  глибині

те,  як  гортаєш
обдерту  від  символів  шкіру,
намагаючись  утримати
кисень  у  верхніх  шарах,
те,  як  намагаєшся  не  задіти      
плечима  дерева  оголені
й  відкриті  для  пострілів

квартири  забруднені  твоїм
існуванням  у  них
будинки  лисіють
від  надмірного  зволоження
і  сонце  здається  продирається
крізь  твій  одяг

це  все  в  тобі  і  над  тобою
не  забудь  втамувати
свою  спрагу,
зрізавши  мою  бороду
і  сплівши  з  неї  собі
корзину
для  збирання  
овочів  
й  недопалків,
що  кинув  на  твою  вулицю  Господь

все  піде  на  сміття
фотографії,
ретро  альбоми
велосипедні  шини,
лірика  розбитих  тролейбусів,
мости  твоєї  спаленої  свідомості
заглиблені  в  карнизи  паперові  птахи


автопілот  з  аперитивами  великого  міста
настільні  карти  з  непозначеними  координатами
космічні  станції  с  бухими  космонавтами,
залізні  грати  з  олов’яними  солдатами  
ліберальних-гей  партій.
Герби
Свастика
й  прапори  чужоземних  держав

поношені  обереги,
даровані  циганами,
зими  в  холоді,
холодні  зими  у  ванній
віра  в  єдність  любові
у  поєднанні  двох  пазлів
чи  то  людей
басейни  із  річищами
річища
із  струмками,
сусіди
з  їх  наднічними  простраціями

потяги,
вітрини
подерта  від  скону  любов,
залишиться  єдине
бажання  жити  і  
не  втопитись  у  цьому  
материку,
що  має  назву  
сум  або  річний  відсоток
від
життя,  яке  ти  вдало  прожила
це  не  піде  на  сміття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374861
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.11.2012
автор: ImmortalPsycho