Червоні ягоди калини
Розкидує по світу птах,
Що проростають із зернини
По всіх земних материках.
І виливаються у мові —
Чарівній пісні солов’я,
В традиціях сім’ї, в основі
Людина збереже ім’я.
Таємні, неземні орбіти
Заповажають люд тоді...
Бо навіть плаваючі квіти
Коріння мають у воді.
І там, де не цвіла калина,
У серці людства проросте...
Бо хто ж без кореня людина?
— Ніхто... Життя її пусте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374841
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.11.2012
автор: Lana P.