Так тісно у твоїх обіймах, осене...
Сльота надворі і в душі-сльота.
Небесні сльози крижаними росами
Посипались на плечі.Гіркота
Нитками вен розходиться цикутою,
Така сумна розпачлива пора.
І знов наївність відчаєм спокутую,
Душа, як пташка, мерзне на вітрах.
За літодні ціну сповна вже сплачено,
На теплі скроні -пальцями дощі,
І горобці, мов шишки наїжачені,
Безлисто-мокрі всіяли кущі.
В густий туман, розлитий поміж соснами,
Скотився з хмари сонячний мідяк*.
Так тісно у твоїх обіймах, осене,-
Аж хрип з душі...Не вирвуся ніяк!..
*Мідяк-мідна монета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: Наталя Данилюк