морозний вітер,холод, непогода
і ми лиш вдвох на всесвіт весь
твоє прохання, моя згода
два серця втакт забились десь
ти памятаєш? хоча, як ти міг забути?
і що б кому ти не казав
нас доля доведе до власної спокути
щоб на очах засірибрилася сльоза
були лиш вдвох, нікому, ні для кого
та доля зла, для тих хто слаб в душі
"ми" похитнулись, і нема назад дороги
такі вже рідні та тепер чужі
а ти ще прийдеш,коли я не буду ждати
коли душа вже звикне до вагань
я розучилася прощати
я так втомилась від душевних коливань
ти скажеш: знову, разом, двоє
та так запізно, бо "мене" нема
ти прийдеш знов...вже не героєм
ти прийдеш знов...та вже дарма
відчинених дверей вже не існує
а гордість вже не спить - а на посту
час серце наново шліфує
надія згасла, віра - на мосту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2012
автор: Дівчина_з_Іншого _життя