Замурзані бджоли радіють, мов діти,
Збираючи з квітів пахучий пилок.
Нам руки простягує визріле літо,
Зривається – падає лячно з гілок.
Тоді, як огорне зажурений вечір
Теплом елегійним притихле село,
Соборна пора для прудкої малечі,
Що любить і знає своє ремесло!
Порепаних вишень гойдали нас віти,
І всяка пригода була в дивину –
У тому строкатому вимірі світу,
Що в мамині коси наслав сивину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373500
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2012
автор: Олег Завадський