Промовилась якось, лише на вітру млин,
Слова назад, супроти йдуть орбіти
Перемолов чекання в них поміж долин.
Стрибога з Нави* гнів – і в’януть квіти.
Не допустила в світ століть буденних свят,
Лиш в сітку затягнула павутині,
Клейка спокуса марно творить цикл присвят.
Ще раз у пастці Твоїй пишу нині…
* - бог вітру, царство нижчого світу у давньоукраїнській міфології.
Тій, що бачила інший світ.
23.10. 12.47.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373106
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.10.2012
автор: Ярослав Дорожний