Гілка тіла вже поістину млость.
Зрізав білий квіт Сонцекрад.
І як тепер вернутися назад,
Щоб мить в любові пригорнулась?!
І ріже душу- чую знов:
"Іди до мене мушу тебе вбити"
Мовчала я, моя любов
Хотіла жити...
Невже ведеш ти на розтріл,
Рахуєш кроки до мети?
Зробив в житті збагацько кіл
Любов не зміг оберегти...
Ударив грім-душа як лист замиготіла,
Любов забилась у куток.
Мені у серце куля полетіла,
Тобі у мозок.
Живими стрічками від гілок,суміш крові,
Пекучий голос млості ...
Я -новий цвіт : У моїй мові
Болючий гніт співдружності...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372565
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2012
автор: Кришталь