Зі сходу знову йде орда,
У браму грюкають ординці.
Вставай народе, бо біда…
Таж прокидайтесь, українці!
Це не Батий і не Мамай,
І не царя Петра полки
Не з Муравйовим рідний край
Йдуть мордувати моряки!
Ця доморощена орда
В донецькім виросла краю.
Та Україна молода
Данину платить вже свою!
Змінили тактику ординці,
Нема набігів та навали,
Вдають із себе українців
І яничар підготували.
Нема страшніших ворогів,
Чим наші, власні яничари,
Жорстоких, підлих холуїв,
Ненависть сіють, розбрат, чвари.
Нема нічого в них святого
У цій загарбницькій душі.
Їм Україна лиш для того,
Щоби отримать бариші.
Все захопили і грабують,
Повсюди злидні, сльози, страх.
Ці матір рідну закатують,
Дітей у неї на очах.
Торгують і гендлюють всім,
Тих залякали, цих купили.
Закони писані не їм,
Вони під себе їх змінили.
Набрались сили, обнагліли,
Відверто нищать Україну,
Вже замахнутися посміли
На нашу мову солов’їну!
В цій епідемії чуми,
Що захопила всю країну,
В усьому винні тільки ми,
То ж прокидайся, Україно!
Це наша згода мовчазна
Сприяла розвитку орди.
Твоя це і моя вина,
То ж прокидайся і буди!
Буди сусідів і рідню,
Буди знайомих, земляків,
На бій кривавий, на борню!
Згадай відвагу козаків!
У наших жилах їхня кров,
І вічне прагнення до волі!
Ніхто народ не поборов,
Щасливої стремління долі!
Над нами небо, наче стяг!
І на устах свята молитва!
Раба у собі вбий і страх,
Це наша, вирішальна битва!
22.10.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372525
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.10.2012
автор: Мирослав Вересюк