Людиною наречено у світі.
Та чи лишається Людське в душі,
Коли занадто вільно сонце світить,
Коли безрадно цебенять дощі?
Написано: століттями - од віку!
Не сперечатись велено святим.
Та в домислах до час немає ліку,
В гіпотезах, що липнуть, яко дим...
І певно прав отой, що має думку,
Що тисне кулаки і мітить ціль:
Несе людина в собі вічну муку,
Непослух одчайнушний, стен і біль!
І якби не кричалось, не говілось,
І скільки не розсипалось би слів:
Душа - свята, та тільки тлінне тіло
Щораз волає - манни і гріхів!
Ім’я величне! На́звисько - корона
На персті Господа в урочищі творінь.
Та ба, сумнівно штрикає мамона:
Людина ти, чи лиш Людини тінь?
(21.10.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372469
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Леся Геник