Карась попався на гачок,
Хотів зірватись, стрепенувся,
Хтось вмить підставити садок
В хвилину кляту не забувся.
Потім садок, а далі – зась!
Хоч ще була мала надія,
Та зрозумів тоді карась,
Що це напевно тільки мрія.
Він помирав і дихав важко,
Коли лежав у рюкзаку,
А в хаті вже відкрили пляшку
І готували – сіль, муку…
Така ж бо доля карася,
Про став колишній вже не мріє,
Історія напевно вся…
Його засмажать на олії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372277
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Віталій Назарук