Ні слова назад не заберу
Це мій Бермуд
Слухач ти друг
Єдиний гість присутній тут
З тобою чесний і відвертий
Хоч ми і перехожі
Тобі даю всі почуття хороші
І не важливо, твоє ім’я
Положення в суспільстві
Тут ціль одна
Коли прозора відстань
Не припиняти скарг
І збільшувати власний простір
Або шукати скарб
Як жити просто
Невимушено…
(тук-тук)
Відчинено у мене
Ось тут в кутку
Тримаю жадність, її лілею
Або тримаю за горлянку
Цю панянку,
Яка із скупістю заводить п’янку
Не вірю, в жодний їх останній раз!
Ось тане рай!
В іншому кутку засипаний осудливістю, грубістю!
Засуджую всіх підряд,
Без винятку!
Отримую від цього кайф!
Аж лячно…
Бо в третьому кутку Бурмуда – смуток
Пропасти, зникнути
Упасти й вимкнути,
Так легко
Борсатись в болоті
Так просто
Піддатися під вплив
Лише, щоб прийняли!
Відчути важливість власної персони
А я не можу так
Не можу бути сонним
Й боротися не можу
Я мирний воїн
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372239
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: Віталій Попович