До лікаря з проханням

Любителям  гумору

Прийшов  дідусь  до  лікаря,  стомився  з  дороги,
В  килимок,  як  і  належить,  витер  чисто  ноги.
Привітався  ще  у  дверях,  поставив  торбину,
Там  Вам  жінка  назбирала  качку  й  солонину,
Трішки  масла,  і  сметани,  хрону,  бараболі,
Невеличку  капустину,  грибів  і  квасолі.
І  просила,  і  я  прошу  –  верніть  мені  силу,  
Щоб  і  я  ,  і  моя  жінка  зажили  щасливо.
А  то  вже  так  не  виходить,  як  колись  бувало,
Хоч  я  часто  п’ю  сметану,  їм  цибулю  й  сало.
А  скажіть  мені,  дідусю?  –  Тут  лікар  озвався…
Скільки  ж  років  Вам  насправді?  Чи  я  помилявся?
Вісімдесят  за  два  роки,  як  моїй  дружині,
Господарку  ще  тримаєм,  є  корова  й  свині.
Та  коли  лягаєм  в  ліжко  –  вже  не  та  робота,
Я  при  зустрічі  з  дідами  закриваю  рота.
А  вони  бува  зберуться,  хоч  старші  багато,
І  говорять,  що  у  ліжку  роблять  жінці  свято.
Мене  ж  завидки  беруть,  та  я  ще  кріплюся,
Може  після  лікування  і  я  усміхнуся.
Ви  пишайтесь,  що  при  силі  і  ідіть  додому,
А  коли  вони  говорять,  варто  Вам  самому…
Хай  їх  завидки  огорнуть…  Кожному  –  своє…
А  Ви  з  бабцею  живіть,  поки  сила  є!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372133
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: Віталій Назарук