Непомітно, навшпиньки, крізь відчинені двері
Входить сон, не постукавши, щоб зайти.
А місяць з вікна – підсвічена сива сфера,
Пускає «зайчики» у вікно, з далеких космічних світів.
А вони – то на штори, то – на стіну, підлогу
Стрибають, цікаві. Усе їм тут дивне, нове.
А найменший, навмисне, лоскоче тебе за ногу;
То – шепоче на вушко, мо’ із собою зве.
Ти – солодко спиш. Тобі сняться мої колискові.
Ти десь літаєш собі, мов перший весняний птах.
Тихо… Спить все, і навіть ті зайці казкові.
А усмішка твоя мені сяє по всіх світах.
16.10.12 17.30
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372103
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: Аліна Шевчук