Я забуду про тебе як сон,
Що наснився осінньою ніччю,
Не пробачу, для мене закон,
Не дозволю вважать себе річчю.
Ти іди, я тебе відпущу,
І не буду услід проклинати,
За страждання і зраду прощу,
Та навіки забуду як звати.
Зачинюся на сотні замків
Наодинці із тінню своєю,
Витру пам'ять прожитих років,
Де були однією сім`єю.
А тепер, осінь в домі живе,
Я тепер її подруга-бранка,
Час дощами повільно пливе,
Не дружина я і не коханка.
Лиш на пальці обручка горить,
Я на ній загадаю бажання,
Будь щасливий, нехай таланить,
Я ж зустріну своє ще кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371760
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: Юлія Мрійна