Я - України син по духу й крові…

*      *      *

Я  –  України  син  по  духу  й  крові.
Отут  моя  прапращурна  земля.
Я  –  виток  з  мудрих  праведних  селян,
утверджую  себе  в  живому  слові.

Безбатченком  смішним  не  був  ні  разу.
І  не  лякаюсь  карликів  Кремля.
Нащадок  я  Тараса  й  Василя.
Ми  ще  дамо  кагебенутим  газу!

Отут  нам  жити,  по  світах  не  бігти.
Вовік  оберігати  рідний  край.
Збудуємо-таки  для  себе  рай,
якщо  ми  справді  України  діти.

І  я  шпильки  вставляю  навіть  ближнім,
та  не  лукавлю.  Час  лікує  й  б’є.
А  що  іще  зозуля  накує  –
те  знає  небо.  І  розквітнуть  вишні!

Єдине  небо  в  нас,  єдина  ненька.
Нехай  сичать  перевертні-кати…
Єднаймося,  шануймося,  брати.
Хай  завжди  українно  серце  тенька!

Одвіку  нас  поріднює  Всевишній.
Чи  не  навчив?  
Гриземся-грішимо
та  ненаситно  ділимо  Його.
Чи  люди,  чи  раби  ми  нікудишні?!

Ми  –  є  народ.
Природно  і  логічно.
Не  буду  я  затурканим  ягням.
Я  –  українець,  тут  моя  земля.
І  буде  Україною  довічно!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371690
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА