Босоніж гуляти ранком по застеленій росі,
Чи на пляжі у піску в футбол зіграти,
Заховатися під пальмами на задньому дворі,
І до ранку щось блукаючи шукати.
Розірвати павутиння, що сплелися в голові,
По місцям своїм усе немов розкласти,
Залишити всі пейзажі дорогі й недорогі,
І щодня їх як кіно переглядати.
Перевірити чи пульс і чи ще серце моє б’є,
кров у жилах, чи воно хоч трішки ллється?
Тромб забився в глибині і часом згадує тебе,
Це інсульт або не знаю як там зветься.
І не хочеться чіпати в голові той клятий тромб,
Але з ним все рівно жити неможливо!
Це немов у Квазімодо затискає й давить горб
Або як зніматись у кіно наживо.
Залишити в глибині, чи ліпше просто проштовхнуть?
Буде боляче, але потрохи стихне.
Та щодня і щохвилини просто неба люди мруть,
Серцю боляче, та біль із часом зникне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)