А ти одна і знов не спиш
Знов точить чорна самота,
Знов корчишся,ридаєш і кричиш,
В очах глибока німота...
У грудях дірка...Серця вже немає
Вже кожен встиг собі урвать шматок.
І молода твоя душа втікає
Щоби не встигли усадить клинок...
А біль такий немов лещата
Розпечені засунули тобі у груди...
І вже нема куди тікати,
Того життя уже не буде...
Надворі вовком завиває вітер,
І дощ остудить думку ненароком,
В словах уже не вистачає літер
Лишається волать беззвучним криком...
Ніхто не спиниться, не запита як справи
Ти тихо по стіні сповзеш на тротуар...
То був ковток смертельної отрути...
Лишайтесь з Богом! Все! Оревуар!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371471
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2012
автор: Marianna Alvares