Так буває…
що неможу заснути ,і сни прогризають дири в подушці
мігрень вливає каплі аналгетиків в горло
і всі думки змішуються нафталіном із цукром у кружці
...
в цю мить розсипаються зорі на холодне покривало
між пальцями коляться поломані відчаєм дні
в грудях серце вистукує правду закривавлено
і з очей льється відфільтрована сіль
я неможу заснути пульс вибиває наче вічність години
що миті совість випалює думки штрихпунктиром7
щось мене так нещадно виїдає із середини
наче душа просочена нерозбавленим хлором
руки тремтять наче в тому жахливому сні
де немає нікого лиш місяць підло посміхається в спину
там колами ходять пустезні чорнющі трамваї
в яких що хвилини я знову..знову наодинці гину…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371039
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2012
автор: MADLEN