Махало літо золотим серпанком,
Дощами сірими ридала осінь,
Зима стрічала півпрозорим ранком,
Весна поволі загортала в повінь.
Вона сиділа сива на порозі
Тихенько розмовляла з самотою,
І слухала як при дорозі
Роки відходять в небуття з водою.
Незрячі очі наче в павутині,
Сльоза скотилась тихо по щоці…
Так хочеться сказать своїй дитині,
І лагідно погладить по руці.
Устала й плачучи пішла за сіни,
Де двійко хрестиків в півоніях стоять…
Забрала доля чоловіка й сина,
Уже давно в постелях вічних сплять.
Дивилась в небо, та що звуть вдовою
На плечі кинувши стареньку шаль,
А журавлі пливли над головою
З собою забираючи печаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370893
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2012
автор: Marianna Alvares