НЕСТЕРПНА ТІТКА НЕЖИТЬ

Ламає  тіло  тітка  Нежить
І  настрій  відбирає  знов,
Вже  вкотре  організм  бентежить,
Мов  мозок  купка  злих  розмов.

Скувавши  горло  у  кайдани,
Заклала  ніс,  взяла  в  полон,
Скупим  безжалісним  тираном
Посіла  свій  жаданий  трон,

Нагнала  вмить  температуру.
Чоло  покрив  пекельний  жар.
Терпіти  скільки  диктатуру,
Що  душу  кидає  в  Тартар?

«За  що  відпущено  ці  муки?»  -
До  мовчазних  звернусь  небес  -
Немов  горгонові  гадюки**,
Пуска  лиш  блискавки  Зевес.

Та  знаю  я  рецепт  узвару,  
Не  чародій,  не  маг  нехай,
Потворі  тій  сувору  кару  -
З  лимоном  й  медом  зроблю  чай.


*Тартар  -  у  давньогрецькій  міфології  -  
найглибша  безодня,  а  також  її  божественна
персоніфікація,  що  знаходиться  під  Аїдом,  
в  надрах  Землі,  куди  після  Зевс  скинув  титанів
**Медуза  Горгона    -  найбільш  відома  з  сестер  
горгон,  чудовисько  з  жіночим  обличчям  і  
зміями  замість  волосся.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370632
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2012
автор: Олександр Обрій