Чи все в душі моїй тобі святим здається?
Чи ти прийдеш і скажеш знову - прощавай?
Прощай, любов моя, на мить (так іноді стається,
Що серцю більш не милий той розмай).
Я вимикаю світло, тьмяніють ліхтарі.
В моїх думках нещасних вже вицвіло життя!
Я вкотре почуваюсь померлою в тобі,
І квітами бридливими схиляється душа...
Плечей твоїх надійних (принаймі, я так знаю)
Беззахисно й невидимо торкнуся в тишині -
Я без тепла твого повільно знемагаю
І безнадійно розчиняюсь у власній самоті.
Ти не обіймеш більше, бо так уже втомився
Сприймати біль мою, як сенс життя... пустого.
Все ж дякую тобі, що ти не залишився,
Що легко так відрікся від відчаю простого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370614
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2012
автор: Оле Чка