Як важко жити в світі без батьків,
Я вже дідусь, а їх не вистачає,
Життя без них на протязі років,
Воно, як пустка, все їх виглядаю.
Бо найрідніше батьківське тепло...
І слів не чув, миліших ніж батьківські,
В них була ласка, сяяло добро,
З народження мене і ще з колиски.
Для них святинею була завжди земля,
Вони раділи рідним, дітям, внукам
І гордістю була завжди своя сім’я,
Хоча жили у радостях і муках.
Живімо й пам’ятаймо їх тепло,
Скільки б не було нині нам років,
Чого б в житті у нашім не було,
Ми бережімо пам'ять про батьків!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370578
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2012
автор: Віталій Назарук