ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ

(  депортація  лемків  )

Закінчилася  війна,  
Страшна  війна,  горе
Розливалось  над  землею
Мов  бездонне  море.
Море  сліз  та  ріки  крові,
Відчай  ,  -  в  грудях  щем
Втрати,  втрати  незворотні…
 Пекельним  вогнем
Пройшлась  вона  по  народах,
По  долях  людських,
А  з  закінченням  надія
Появилась  в  них.
На  життя  ,  просте  життя
З  радістю  і  хлібом,
І  здавалось  ,  що  тепер
Благодатним  німбом
Огорнеться  все  навкруг,
Поверне  на  краще,
Що  проб’ється  Сонця  промінь
В  те  життя  пропаще.
Кинули  зерно  вціліле
В  зранену  ріллю,
Танками  розпушену
Не  в  чужу,  в  свою
І  земля  вродила
Щедрий  урожай,
Та  прийшла  біда
Черговий  Мамай…

Поділили  вожді  землю,
А  з  нею  й  людей
І  тепер  вже  рідний  край
Для  тебе  не  цей
На  велику  Україну
Виїжджай  з  Бескид
Наче  ножем  полоснули
По  душі  навзрид.
Незібраний  урожай
Залишився  в  полі
І  погнали  бідних  лемків
В  світ  шукати  долі.
Під  конвоєм  через  ліс,
Пси  спущені  вили,
А  в  дорогу  їм    церковні
Дзвони  били  й  били…
І  давилися  сльозою
Вже  не  видно  й  хати,
Чому  таке  рідне  серцю
Треба  залишати  ?


На  станції  просто  неба
Під  дощем  тримали
Від  голоду,  безнадії
Звір  й  люди  вмирали.
Проросло  зерно  в  мішках,
Аж  зазеленіло,
Не  в  одного  господаря
Серце  заболіло
За  змарноване  насіння,
Що  цінніше  злата,
За  надію  на  спасіння
За  ,  що  ж  така  втрата  ?..

Щоби  дали  товарняк  ,
То  самі  й    платили,
П’ять  сімей  в  один  вагон,
Так  місяць  і  жили.
По  тижневі  під  Самбором
В  «  тупіках»  стояли,
Рвали  траву  по  полях,
Живність  годували.
А  ще  вошей  годували,
Та  вже  власним  тілом,
У  той  час  той  паразит
Був  привичним  ділом.

Молодь  на  дахах  вагонів
Старі  в  середині,
А  так  знову  чисте  поле
Та  вже  на  чужині.
Розбрелися  хто  куди
Шукаючи  долі,
Зжавши  у  міцний  кулак
Свої  біди  й  болі.
Поселились  хто  де  міг
Блище  до  землі
І  почали  працювати,  -
Про  свої  жалі
Не  ділилися  ні  з  ким
Хто  тебе  почує  ?
І  що,  лемку,  те  життя
Тут  твоє  вартує  .
Прийшли,  вивели  коня
Хто  тебе  питає,
Випустили  кишки  в  полі
Вже  коня  немає  …

Мало  залишилось  тих
Хто  пройшов  цей  щлях  ,
Хай  зігріє  Божа  ласка
Їх  в  прийдешніх  днях  !

11.10.2012  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370210
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.10.2012
автор: Олекса Терен