А знаєш, ти снився мені,
Не руки, не очі - лиш голос,
Що тихо звучав вдалині...
І тільки душа твоя гола
Тулилась до мене, мов кіт,
Клубочком на грудях вмостившись,
Творила для нас диво-світ,
Де вічно любові йдуть зливи,
В якім життєдайна роса
Стікає по тілу струмками,
Де вічно-квітуча весна,
І марить крильми навіть камінь...
Так дивно ти снився мені,
Ми разом літали у висях,
І сонми яскравих вогнів
У зірку велику злилися,
І ми зігрівались крильми,
Купалися в пестощах ночі,
"я"-"ти" не було - тільки "МИ",
Колись хтось про це нам пророчив...
Та ніч перейшла через грань,
Розтануло марево дивне.
А знаєш, у сотнях згорянь
Лиш СПРАВЖНЄ ніколи не згине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2012
автор: валькірія