Вітер – старий муедзин,
вітер, нагий і солоний,
птаство скликає безсонне,
птаство збирає бездомне
в тиху мечеть із лози.
Знає вербова мечеть
ціну і співам, і схлипам.
Вухо столітньої липи
сторожко ловить молитву,
що понад гіллям тече,
аж понад віттям бринить
голосом пізнього зілля,
пірʼям пахучим і білим,
сходить морозною цвіллю,
ниточками сивини
десь межи пізніх ожин,
доки на ветхім осонні
гріє холодні долоні
вітер, нагий і солоний,
вітер – старий муедзин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370080
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: Strannic