Буває, болять мені очі,
від всього, що гидко навколо,
(і вдень, і тим більше-щоночі) -
бо людям у скронях так голо!
Буває, болять мені вуха,
немов замість них-гематоми,
коли чути в душах-
розруха,
порнуха,
застій і прокльони.
Порожньо у людях. Скінчиться?
Я хочу
тікати.
Кричати
з верхівки у небо, мов птиця,
і тричі - подалі від хати.
Хоч трохи б до тих, хто ні слова
не вимовить рідною гідно,
не тямити їхні розмови -
не чути дешеве. Огидно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369885
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: Просто Поля