Олександру Печорі
Різні в нас береги, та країна одна.
Ти ростиш пшениці, я плекаю жита.
В тебе гарний баштан, ти розводиш меди,
А я рибу ловлю і збираю гриби…
Ділом зайняті ми здавна кожного дня.
У труді й боротьбі ми – велика рідня.
Нас єднає Дніпро, небо спільне у нас.
Боронитися нам вже прийшов нині час.
Та невже ж бо вожак ще отой не родивсь?
Не зневірений брате, кріпись, не журись.
Думи хмари несуть, вже озвались громи.
Чути й видно це всім – і глухим, і німим…
Прагнуть, так вже було, затулити нам рот.
Та є совість і честь, ми - єдиний народ!
Рідній неньці своїй я підставлю плече.
Хай привільно Дніпро в Україні тече.
Зліва й справа єднаймо святі береги.
Разом – нація ми. Нам усе до снаги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369715
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2012
автор: Віталій Назарук