Забута думка про щасливе,
Колись відправилась до мрії.
Я був наповнений бажанням,
що чуло доторки стихії...
Тепло невпинно окриляло,
І тиша серце сповивала.
До зір дістати намагався —
Та мить у часі десь зникала...
Пориви щастя вдалині,
Хлюпочуть плавно, наче хвилі.
Чому те світло, що в мені
Я більш приборкувать не в силі?
Тут народилось почуття,
Що неоспіваним розквітло.
Чому у часі, небуття
Перетворилось в ніжне світло?
Й малює долі кольоровим,
Запалює вогонь сердець.
І знов зникає вдалині...
Володар часу — як взірець.
Настануть миті, щоб вернуться,
І завершити мрій танок...
Прийдуть моменти, коли час,
За когось зробить вічний крок!
І знову зникне вдалечінь, наза́вжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369628
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: Silver Snow