Танець, мов сіль, –
Градація стрáху,
Вихор похміль
Перевернуту плаху
Зриває на втіху
(За величі мíхи).
Слухаєш Драу
В Еоновій тиші,
Між рéбер – імла –
Відсікаєш, що нижче.
І кожне із «па» –
Дрібний крематорій,
Усі ми живі та скалічено-хворі.
Бетховен живе у душі між симфоній.
Ти ще не помер, ти танцюєш, у колір…
Бо танець – це біль, а ціна йому – воля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368960
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2012
автор: Warik666