Я сам серед усіх, живу і радію,
Що досягнув чогось і не зламався,
І ніби друзі навкруги, та всі ми стадо,
Де кожний по свому зазнався...
Легко показати, що я сильний,
Та чи прикриють мою спину,
Ті, кого пригрів і потягнув,
Зійти на найбільшу вершину..?
Назвася старшим, треба рвати,
Крізь сльози, біль і зради,
Бо ти живеш вже не для себе,
Й нікого не цікавлять твої вади...
Спідкнешся й полетиш у низ,
Й не факт, що хтось тебе піймає,
Бо в кожнім стаді є "гієни",
І хтось з них на твоє місце чекає...
А так хочеться бути впевненим у друзях,
Й не чекати лихої години,
А гордо пройти по житті,
До своєї міцної вершини...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368948
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2012
автор: Джон Міцний