Як вінок ромашкового поля,
Дощових розсічених краплин,
Синьо-сіре небо березолю
Квітне ним.
У чорнилі й снах безсмертний лірик.
Стомлена поетова душа.
Між рядків і кишенькових дірок
У віршах.
Потяг вже відбув. Гортаймо далі.
Решту слів втопив тривожний гул.
Квіти сліз на приміськім вокзалі
Не забув.
Часу лет. Мережка довгих років.
З уст слова, всміхаючи, знялись.
Я тебе зустріну, вічноокий.
Знаю, що колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368820
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2012
автор: Рут