Мені у стіну хтось стукає. Певне бог
Хоче, щоб я, прокинувшись, встав і відкрився світу.
Кидає в шпалери цеглини (чи лиш горох?)
Я не хочу відкрити очі, вважаємо що ми квити.
Погляд просверлить у стелі чорну діру.
Звідти покотяться зорі і півгалактики.
А може, мене засмокче і я помру,
Не побачу пісків сахари і льоду арктики.
Бог мовчить. Залишився головний біль.
Себе відкривати непросто з головним болем.
Отак все життя перетвориться на кисіль.
Сплю і їм. І ніяких субсидій таким-от хворим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368717
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2012
автор: Dreamkiller